Державна політика щодо повернення церковної власності

За роки незалежності України не було вироблено загальнонаціональної державної політики у сфері повернення церковної власності згідно зобов’язань України перед Радою Європи – на відміну від інших пострадянських країн Європи (наприклад, Чехії). І однієї статті Закону та кількох президентських Указів для цього не достатньо – потрібна політична воля відображена у конкретній державній програмі з чіткім графіком заходів;
Відсутність єдиної державної політики призвела до регіоналізації процесу повернення церковної власності, що здобуло місцевого забарвлення у вигляді надання сприяння з боку місцевих чиновників тим конфесіям, до яких вони належать чи яким симпатизують, у наслідок чого порушувався принцип справедливості;
У свою чергу це унеможливило вирішення складних конфліктних питань щодо будівель культового призначення, на які претендують кілька конфесій;
Створена ще у 2008 році Комісія з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України містить у собі потенціал для вирішення конфліктних аспектів процесу повернення церковної власності та може стати майданчиком для формування загальнодержавної політики в цій сфері. Однак протягом 2010 – 2011 років не відбулось жодного засідання цієї Комісії.